ШАНОВНІ БАТЬКИ!

На виконання листа Міністерства соціальної політики України від

08.04.2021р.№6517/0/2-21/57 "Про доступ до інформації» та з метою

якісного реагування на порушення прав та свободи дитини,

можливості своєчасного звернення дитини про надання допомоги,

покращення обізнаності, куди можна звертатись першочергово по

допомогу, просимо звертатись до працівника у справах дітей

Вербської територіальної громади:

Нестеренко Анни Володимирівни, тел.0665034425.

План заходів закладу освіти, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню).

Процедура подання учасниками освітнього процесу

заяв про випадок булінгу (цькування) та їх розгляд

у Вербському ДНЗ

Усі учасники освітнього процесу у разі виявлення випадків булінгу(цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб, в обов’язковому порядку протягом дня повідомляють завідуючу ДНЗ у письмовій формі –заява. Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій,що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого (Стаття 173-4.Кодекс України про адміністративні правопорушення).

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

- систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу),

- спостерігачі (за наявності);

-психічної дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Оформлення, подання заяв (зразок додається).

-Заява заповнюється державною мовою, розбірливим почерком. Виправлення не допускаються.

У заяві необхідно вказати:

- прізвище, ім’я, по батькові заявника, адресу фактичного проживання, контактний телефон;

- навести розгорнутий виклад фактів щодо виявлених випадків булінгу (цькування);

- зазначити дату подання заяви та підписати особисто.

1. Заявниками можуть бути здобувачі освіти, їх батьки/законні представники, працівники освітнього закладу та інші особи.

2. Розгляд та неупереджене з’ясування обставин випадків булінгу (цькування) здійснюється відповідно до поданих заявниками заяв.

3. Заяви, що надійшли на електронну пошту отримує секретар, яка зобов’язана терміново повідомити керівника установи.

4. Прийом та реєстрацію поданих Заяв здійснює особисто керівник установи.

5. Заяви реєструються в окремому журналі реєстрації.

6. Розгляд Заяв здійснює керівник установи з дотриманням конфіденційності.

Розгляд заяв щодо випадків булінгу (цькування)

1. За заявою керівник установи видає рішення про проведення розслідування випадків булінгу (цькування) із визначенням уповноважених осіб не пізніше 3-ох робочих днів з дати прийняття заяви.

2. У складі комісії педагогічні працівники батьки постраждалого та булера, керівник установи та інші зацікавлені особи.

3. Комісія у своїй діяльності керується законодавством України та іншими нормативними документами і актами.

4. З метою розслідування випадків булінгу (цькування) уповноважені особи мають право вимагати письмові пояснення та матеріали у сторін.

5. Розслідування випадку булінгу (цькування) уповноваженими особами здійснюється упродовж 10-ти робочих днів з дати прийняття заяви.

6. Якщо Комісія визначила, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, (відповідні дії носять систематичний характер), то керівник установи зобов’язаний повідомити уповноважені органи Національної поліції (ювенальна поліція) та служби у справах дітей.

7. У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування),а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до

органів Національної поліції України із заявою, про що керівник

установи має повідомити постраждалого.

8. Рішення Комісії приймаються більшістю її членів та реєструються

в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами

підписів всіх членів Комісії.

9. Потерпілий чи його/її представник можуть звертатися відразу до уповноважених органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та служби у справах дітей з повідомленням про випадки булінгу (цькування).

10. Батьки зобов’язані виконувати рішення та рекомендації Комісії.

ЗРАЗОК ЗАЯВИ

Завідуючій Вербського ДНЗ

Момотюк Галині Федорівні

__________________________________

(який, (а) проживає за адресою)

___________________________________

(контактний телефон)

Заява

Я, _______________________________ повідомляю про випадок булінгу (цькування),

учасником(свідком) якого я є , що стався _____________________________________________ у (на) ________________________________________________________________________________, а саме: ____________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

(розгорнутий виклад фактів щодо виявлення випадків булінгу (цькування) внизу)

__________ __________________

Дата Підпис

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ по Вербському ДНЗ

від 28.03.2019 №26

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) у Вербському ДНЗ та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)

Алгоритм дій педагогічного колективу у разі виявлення ситуації булінгу.

- Якщо педагог, або будь який інший працівник ДНЗ став свідком булінгу то, незалежно від того, поскаржилась йому жертва чи ні він повинен:

- проінформувати про цей випадок керівництво навчального закладу.

- Якщо педагог, або будь який інший працівник ДНЗ отримав усне або письмове звернення від дитини, щодо жорстокого ставлення по відношенню до неї з боку однолітків, педагогів, або інших осіб, то він повинен повідомити про це керівництво навчального закладу.

- Отримавши таке звернення завідуюча ДНЗ повина скликати комісію з розгляду випадку булінгу, та окреслити подальші дії.

- До складу такої комісії можуть входити адміністрація навчального закладу, педагоги, члени батьківського комітету, батьки постраждалого та «булера» та інші зацікавлені особи.

- Забезпечити психологічний супровід здобувачів освіти, які постраждали від булінгу, стали його свідками, або вчинили цькування. Алгоритм дій педагогічних працівників щодо запобігання випадків булінгу в дитячому середовищі.

1. Усім членам колективу дотримуватись єдиної позиції, що насильство, цькування, дискримінація є неприйнятними та неприпустимими у міжособистісних спілкуваннях.

2. Практичному психологу, вихователю-методисту, вихователям цікавитись життям своїх вихованців, відслідковувати ситуації, щодо проявів булінгу.

ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ

Дитяча лінія - 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

Гаряча телефонна лінія щодо булінгу - 116 000;

Гаряча лінія з питань запобігання насильству - 116 123 або 0 800 500 335;

Уповноважений Верховної Ради з прав людини - 0 800 50 17 20;

Уповноважений Президента України з прав дитини - 044 255 76 75;

Центр надання безоплатної правової допомоги - 0 800 213 103;

Національна поліція України - 102.

Рекомендуємо звертатись приватно до завідуючої Вербського дошкільного навчального закладу – Момотюк Галини Федорівни

Звертайтесь за допомогою та приватними консультаціями до практичного психолога Вербського дошкільного навчального закладу – Ніколайчук Іванни Юріівни

Скринька довіри

З метою удосконалення форм взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу – педагогів, вихованців, батьків, осіб, які не байдужі до змін, що відбуваються в освітньому середовищі, створено електронну скриньку довіри gmomotyk@ ukr.net

Не будьте байдужими! Долучайтеся, пропонуйте свої ідеї, пропозиції, що хвилюють вас та надсилайте свої листи на електрону скриньку.

Якщо є бажання та необхідність подякувати будь-кому, або внести пропозиції щодо позитивних змін у навчально-виховному процесі - тоді “СКРИНЬКА ДОВІРИ” – саме для вас!

Також скринька довіри працюватиме із метою захисту дітей від насильства та попередження його прояву в родині, у навчальних закладах, на вулицях.

Ми завжди Вам допоможемо!

Вербський заклад дошкільної освіти

НАКАЗ

__05.02.__________2021 №9-А

Про створення комісії

з розгляду випадків булінгу

у закладі дошкільної освіти

На виконання Закону України «Про освіту», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», наказу Міністерства освіти і науки України «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» №1646 від 28.12.2019 року, відповідно до методичних рекомендацій Міністерства освіти, науки та молоді, з метою виявлення та протидії булінгу серед учасників освітнього процесу, швидкого реагування на такі випадки

НАКАЗУЮ:

1.Призначити уповноваженою особою для здійснення невідкладних
заходів реагування у випадках виявлення фактів насильства, булінгу
(цькування) та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої
особи/інших осіб практичного психолога,Ніколайчук Іванну Юріївну.

2.Створити комісію з розгляду випадків булінгу серед учасників освітнього процесу у такому складі:

Голова комісії –Момотюк Г.Ф.,директор ЗДО;

Секретар комісії – Продун Л.М..,медсестра;

Члени комісії:

-Лобанова Н.М.. – вихователь, голова ПК;

-Карпюк О.А.– вихователь-методист;

-Ніколайчук І.Ю. – практичний психолог.;

- Гаврилюк Т.О.- голова батьківського комітету

· У випадках скликання комісії до її роботи залучати батьків, чиї діти причетні до випадків булінгу.

· Засідання комісії проводити у випадку письмової заяви керівнику закладу освіти.

· З метою профілактики проявів негативної поведінки вихованців, чиї дії у майбутньому можуть кваліфікуватися як булінг, невідкладно скликати засідання комісії та залучати батьків вихованців до її засідань.

· До роботи комісії залучати уповноважених осіб Національної поліції України та Служби у справах дітей.

· Вихователям постійно проводити роз’яснювальну роботу з вихованцями та батьками щодо їх відповідальності за дії, які прирівнюються до булінгу.

· Довести до відома усіх педагогічних працівників про персональну відповідальність за випадки булінгу з їх боку чи спробу в таємничення таких випадків зі сторони вихованців,батьків вихованців чи колег по роботі.

· З даним наказом ознайомити усіх педагогічних працівників та їх батьків.

· Копію даного наказу розмістити на офіційному сайті.

10.02.2021

· Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Директор ЗДО Г.Момотюк

З наказом ознайомлені:

Л.Продун

О.Карпюк

Лобанова Н.М.

Ніколайчук І.Ю.

Гаврилюк Т.О.

ПАМ"ЯТКА ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

"Булінг в освітньому середовищі"

Булінг (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.

Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

Булінг в Україні

За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10 % – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55 % – частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26 % – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.

Жертви й ініціатори булінгу

Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінґу.

Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім'ях.

Зазвичай об'єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність. Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:

· фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;

· особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;

· особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;

· недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;

· страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію;

· відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);

· деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);

· знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;

· високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;

· слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

За даними U-Report, 49 % підтвердили, що вони піддавалися булінґу, а саме через: зовнішність, стать, орієнтацію, етнічну належність.

Форми та види булінґу

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:

· словесні образи, глузування, обзивання, погрози;

· образливі жести або дії, наприклад, плювки;

· залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;

· ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;

· вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.

· фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);

· приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

70 % знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).

Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.

Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

Наслідки шкільного насилля

Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

· неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;

· негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;

· неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;

· девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Як реагувати на цькування

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.

Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них.

Як впоратися з ситуацією самостійно

· Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.

· Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.

· Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

· Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.

· Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

Що можуть зробити батьки

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.

Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

· Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).

· Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

· Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

· Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).

· Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

· Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

Що можуть зробити вчителі

У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Для успішної боротьби з насильством у школі:

· Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.

· Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.

· Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.

· Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.

· Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.

· Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.

· Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.

· Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.

· Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.

· Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфлікту.

Психологи визначають декілька основних причин:

· Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

· Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька…Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

· Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:

· Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”.

· Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

· Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.

· Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

· Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

· Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

· Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

· Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

· Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

· Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

· втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;

· відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;

· втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

· втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

· частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;

· частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

· часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;

· потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

Правила сімейного виховання

Створити в родині атмосферу любові й розуміння

· будьте уважними і чутливими до дитини та її проблем. Задовольняти потребу дитини в емоційній допомозі батьків (зміцнення афективного компонента), оскільки емоційна невлаштованість, поганий настрій блокують прагнення дитини;

· приділяйте дитині достатньо уваги і часу. Присвячуйте дитині хоча б годину на добу, дарувати їй один з вихідних (проводьте цей день разом — ідіть в парк на атракціони, в зоопарк, просто виїдьте сім’єю на природу тощо);

· любіть дитину і обов’язково її балуйте. Даруйте дитині час від часу подарунки і влаштовуйте свята, бо діти дошкільного віку найбільше переживають радощі і щастя під час отримання подарунків і свят;

· ініціюйте спільні справи чи обговорення будь-чого, ведіть у спілкуванні з дитиною. Водночас надавайте їй можливість самостійно опанувати проблемну ситуацію, а не вказуйте, як діяти;

· висловлюйте дитині свою любов після розв’язання конфлікту, тобто дайте їй зрозуміти, що батьків не влаштовує лише її поведінка, а не сама дитина

Позитивний приклад батьків — найкращий спосіб правильного виховання

· будьте самокритичними, визнавайте недоліки у вихованні, гнучко перебудовуйте свої стосунки з дитиною за потреби;

· уникайте даремних обіцянок — дані дитині обіцянки слід виконувати;

· ставте себе на місце дитини, аби відчути, як занижена чи завищена оцінка батьків веде до поганого самопочуття та формування неадекватної самооцінки дитини;

· зверніться за консультацією до фахівців за негараздів у поведінці чи розвитку дитини;

· уникайте займенників «завжди» і «ніколи». «Ти завжди думаєш тільки про себе!»; «Ти ніколи не приходиш з вулиці вчасно!». Ці фрази переконують дитину в невмінні поводитися інакше. Ліпше скажіть так: «Інколи я відчуваю, що ти забуваєш про інших»; «Я знаю, що ти позбавишся цієї поганої звички і станеш ввічливим (добрим, люблячим) хлопчиком, що поважає інших»;

· уникайте звинувачувальних фраз на кшталт: «Ти мені набрид!»; «Навіщо ти знову так зробив!». Натоміть покажіть своє ставлення до вчинку дитини: «Мені неприємно, коли ти так зі мною розмовляєш»; «Мені боляче, коли сусіди скаржаться на тебе» тощо.

Підтримувати у дитини позитивний образ Я

· зосередьте увагу на правильних вчинках дитини, підкріплюте їх винагородою;

· виховуйте в дитині впевненість в собі, допомайте виявити сильні риси, властивості і виробити вміння отримувати від цього задоволення. Тобто підтримуйте здатність дитини використовувати власні емоційні сили для досягнення успіху в тих сферах, в яких вона сильна.

· навчайте дитину вмінню компенсувати все те, що принижує її гідність, щоб вона могла собі сказати: «Можливо, я не найкраще в групі рахую (не усі букви знаю, тощо), зате я дуже гарно співаю»;

· говоріть про ситуацію чи вчинок дитини, без негативних оцінних суджень стосовно її особистості. Висловлювання не мають містити діагнозу і прогнозу подальшої долі дитини. Обговорюйте лише вчинок і його результат, не принижуйте гідність і не вказуйте на недоліки особистості. Усвідомлення себе залиште самій дитині: «Я люблю тебе, але мені не подобається, коли ти…»;